Я народилася дуже чутливою до справедливості, тому завжди її добивалася — Уляна Пчолкіна
Уляна Пчолкіна прямує зі Львова до Києва, щоб взяти участь у традиційному передноворічному заході «Салат для солдат» — волонтери збираються для приготування салатів, щоб передати їх на передову для ЗСУ. Цього разу салати готують вже 9-й рік поспіль. «Щороку ми мріємо, що більше не будемо. Ні, поки що не виходить. І ми готуємо, і веземо не калорії. Ми віддаємо частку себе. В подяку. Це — проща для тих, хто в тилу», — такі щемкі слова можна прочитати в описі події на сторінці Уляни у Фейсбуці.
У 2005 році Уляна потрапила у ДТП — відтоді пересувається на кріслі колісному. У дитинстві активістка займалася карате, тому після травми вирішила повернутися до занять бойовими мистецтвами. Перші світові нагороди Уляна почала здобувати ще 2014 року. Вона стала першою чемпіонкою світу з карате (категорія: ката, жінки на колясках), а згодом виборола численні призові місця в Україні та Європі.
Вже багато років Уляна допомагає людям з інвалідністю та створює різні проєкти про права людей в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення її основною діяльністю залишається активна робота у ГО «Група активної реабілітації».
Для спецпроєкту online.ua Уляна Пчолкіна розповіла журналістці Анастасії Багаліці про виклики реабілітації, про те, яким вона бачить суспільство після завершення війни та чи можливо жити в Україні без хабарів.
Що таке доброчесність для Уляни Пчолкіної?
Це відповідальність. Відповідальність за себе, перш за все. Коли ти розумієш відповідальність за свої дії, ти робиш висновки. Ми ж не пхаємо пальці в розетку, тому що ми знаємо, що там буде струм і це небезпечно. От десь так — все дуже просто. Від нас все залежить.
“
Я не даю хабарів взагалі. І я відстоюю свої права. Я про них знаю. І я, як лідерка суспільної думки у своїй ніші, відстоюю, щоб інші люди теж знали свої права й обов’язки. Тільки так.
Ви знаєте, я без хабарів розв'язувати всі питання. Звичайно, дуже зручно зателефонувати комусь, дати трошки грошей. Але хабар — це ж не тільки про гроші, це ж і про домовленості в обхід певних пунктів, які треба виконати на шляху до своєї цілі.
Як розв'язувати питання в Україні без хабарів?
Я завжди вимагала те, що мені зобов’язані. Але коли стоїть питання життя і смерті, ти не будеш обирати, ти просто будеш шукати гроші за будь-яких умов, платити будь-які гроші, аби врятувати себе чи близьких.
“
Я народилася дуже чутливою до справедливості, тому завжди її добивалася. Наприклад, мені ця довідка потрібна і я звідси без неї не піду. Але платити я не буду.
Мені траплялося дуже багато нормальних медиків. Навіть на мою операцію ми купили тільки конструкцію. Нейрохірург, який її робив, не взяв гроші. Він і не просив їх. А мама, я пам’ятаю, принесла. Я була трошки не в собі, звичайно, після всього. Але це викликало здивування. Розумієте, він нас здивував, що він не взяв, він сказав «ні».
Коли я складала на водійське посвідчення, вже після травми, уся моя група платила хабарі в Києві. В Україні дуже складна схема — скласти на права людині з інвалідністю, бо у нас же майже немає спеціалізованих курсів.
“
Я сказала, що я не буду платити. Я поїхала [складати на водійське посвідчення] в Макарів, тому що була в Бородянському районі прописана, і не платила хабарі.
Медична система — це мій особистий біль. МСЕКи (медико-соціальна експертна комісія) — це дуже корумповане угруповання. І вони мають зникнути з реформою міжнародної класифікації функціонального стану людини — МКФ. Я просто в очікуванні. Це прямо особисте. Коли з людей вимагали приписку в карті реабілітації, це навіть не оформити інвалідність.
В людини є встановлений факт інвалідності. В карті реабілітації мав бути просто відмічений певний пункт — за це вимагали гроші. Мені довелося телефонувати в Міністерство соціальної політики, в МОЗ, всім знайомим, підняти на вуха вище керівництво, керівництву МСЕК у тому місті зателефонували — і все, нема питань.
У сучасному житті з’являються виклики, які демонструють те, що і для молоді в багатьох випадках легше заплатити. Чому так відбувається і як це змінити?
Діти бачать — діти роблять. Якщо так робила моя мама, то це одразу ж толерується всередині. Ну, заплачу — це ж простіше, це швидше. Життя інше, нема коли чекати.
Все залежить від кожного і кожної з нас
Яким би ви хотіли бачити українське суспільство після завершення війни?
Мабуть, я б хотіла, щоб в Україні було чесне суспільство. Мені, певно, складно це зараз охарактеризувати. Іншими словами — чесне і прозоре, де зрозуміло, що працюють права людини, що працюють закони, що є відповідальність.
У нас одна із найкращих законодавчих баз. Якщо прискіпливо подивитися, то знавці, навіть закордонні, кажуть, що у нас чудові закони. Але чому вони не працюють? Чому у нас все так складно? Тому що у нас немає виконавчої ланки, немає відповідальності за порушення. Судова система так й не реформована.
“
Я думаю, що українці вже побачили, що ми можемо змінити, що все залежить від кожного і кожної з нас.
Що необхідно буде робити, як мислити, або як будувати стратегії після війни для того, щоб ці зміни відбулися?
Вимагати від держави виконання своїх зобов’язань і бути відповідальними перед собою, перед суспільством, перед державою. Інакше я не бачу виходу. Тому що ми часто заплющуємо очі: ну крав депутат, та то ж колись було. Яскравий приклад — те, що відбулося з артистами після 24-го лютого. Їздили в Росію всі 9 років війни, ну то що? А зараз же за Україну. Або журналісти, які працювали на пропагандистських каналах. Зараз же волонтерять, збирають для армії. А де взагалі культура канселингу, де відповідальність за свої дії?
“
Неможливо сказати, що ми стоїмо, як суспільство, на місці. Ми дуже багато десятиліть були пригнічені, без своєї думки, без відповідальності за власні рішення.
Маємо змінитися в головах, щоб побороти корупцію
Як ви вважаєте, яким є рівень толерантності в суспільстві до корупції?
Зараз він знизився. Я думаю, що в нас до повномасштабної війни був дуже високий рівень. Зараз люди відчувають, що вони можуть впливати й говорити про це.
“
Ми маємо змінитися в головах. Тому що ми часто звинувачуємо державу, політиків! А хто політики? Не ми, громадяни України? Тому тут потрібно змінитися нам усім.
І в політиці інститут репутації має працювати. Ми маємо вимагати від людей прозорості. Ну, подав декларацію якусь незрозумілу і що? А їздить на якійсь машині, яку він в житті купити не міг на цю зарплату. І ми це толеруємо. Ми не маємо це толерувати.
“
Але — просвіта, просвіта, просвіта. І тоді, я думаю, ситуація буде змінюватися. І щодо прав, обов’язків і так далі, тобто тут лише просвітницька діяльність.
Я себе втішаю тільки однією думкою, що є громадяни, а є населення. Як громадяни повернуть державу, так і житиме населення.
Тому я хотіла б сказати українцям, що мені виходить жити без хабарів. Якщо спробувати, знаєте, це як 100 днів без алкоголю, наприклад.
“
Є люди, які практикують якісь челенджі. Спробуймо рік без хабарів. Чому ні?
Уляна Пчолкіна взяла участь у спецпроєкті про доброчесність у рамках медіапідтримки просвітницької кампанії «Доброчесність перемагає».
Офіс доброчесності НАЗК у співпраці з Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!» USAID/ENGAGE проводить просвітницьку кампанію «Доброчесність перемагає!», яка спонукає українців відмовитися від побутової корупції на користь доброчесних альтернатив.
Місія Офісу доброчесності — запускати освітні ініціативи для поширення доброчесності. Команда займається просвітництвом та взаємодією з партнерами у сфері запобігання корупції, активно працює над тим, аби зробити доброчесність новою нормою.
Кампанія «Доброчесність перемагає» впроваджується в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.
Зміст кампанії є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Щоб краще розуміти основи антикорупції та доброчесності, пропонуємо пройти онлайн-курси NAZK.study:
Матеріал створено у рамках медіапідтримки просвітницької кампанії «Доброчесність перемагає!».
.png)
© 2022 ONLINE.UA. All rights reserved. При цитуванні будь-яких матеріалів, що публікуються на порталі ONLINE.UA, обов'язкове посилання, вміщене не нижче першого абзацу тексту. При копіюванні новинних матеріалів для інтернет-видань обов'язковим є пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання, що розміщується незалежно від обсягу використовуваних матеріалів (повного або часткового). Використання матеріалів ONLINE.UA в друкованих ЗМІ, ТБ, мобільних додатках можливе тільки з письмової згоди редакції ONLINE.UA.